Влог

Ирина Гиль

авторка и колумнистка, которая публиковалась в The Devochki, Pink Magazine Ukraine, вела колонку в Elle Ukraine. Ира пишет о гендерных проблемах, занимается фем-активизмом, а еще работает продакт менеджеркой в айти компании.

О том, почему перестала писать радикальные тексты и почему нужно отстать от себя и друг от друга. О космосе, равноправии, тиндере, счастье и блогерстве.Я мєчтаю в одін день просто отстать от сєбя

— Книга, которую должен прочесть каждый.

— Уу, зашла з важкої артилерії. Я з дитинства любила Рея Бредбері і читала його прям запоями. Але особливо в Бредбері мені подобався один епізод в “Кульбабовому Вині” про кулінарний талант бабусі. А ще я колись читала кулінарні книжки просто так і це не означає, що я хотіла готувати, чи вмію це робити зараз. Мені просто подобалося читати про їжу. А книжки про успєшний успєх не люблю.

— Какие фильмы любишь смотреть?

— Зараз у мене не вистачає терпіння на цілий фільм. Але радують ром-коми типу “Обещать – не значит жениться” тільки тому шо там показують людям, що інколи не варто витрачати час на гамно, а йти далі.

— Что тебя сегодня обрадовало?

— Прогрес в моїй психотерапії. Рік тому я почала задумуватися про те, що треба звернутись до психотерапевта, ще півроку чекала і всім нила про це. А потім все-таки пішла. Прогрес в моєму випадку – коли мені, наприклад, легше висловлювати якісь свої емоції, почуття і не треба їх “запаковувати” у вибачення і прохання. І сьогодні я помітила один із таких моментів, коли мені не соромно і можу сказати щось, а людина не скаже мені : “ах, ти ж, та як тобі не соромно …”.

— Где лучшие сырники в Киеве?

— Там, где Кристина Северина. Там, де оця жіночка ходить, там і треба їсти. Я, в принципі, довіряю їй.

— Твой любимый город. Опиши его в трех словах.

— Я люблю Київ. З островами між берегами. Я його так описую всім іноземцям. І вони всі такі: “Вау!”.

— Какой суперспособностью ты бы хотела обладать?

— Коли я була мала, то хотіла зупиняти час. Але я хотіла це, щоб піти і заглядати у якісь закриті для мене двері, розумієш? А зараз я думаю про те, що, мабуть, хотіла б бути невидимою.

— О чем ты мечтаешь?

— (смеется) “Я мєчтаю в одін день просто отстать от сєбя”. Щоб я відчувала цінність себе без послужного списку, колічества лайков, подпісчіков, людей, які мене знають. А от щоб я просто подивилася в зеркало і все клас.

— Если бы кто-то написал биографическую книгу о тебе, то какое название у нее бы было?

— Як я почула один вираз, який я використовую безстидно, — “Мадам-Супєрудачніца”. Я зазвичай використовую його, як несупєрудачніца. Але я хочу, щоб моя книга закінчувалася добре. І люди такі: “А вот, что она имела ввиду все это время”. (смеется)

— Если бы ты была салатом, то какую приправу предпочла бы?

— Я б предпочла приправу з “Мівіни” якусь ядрьону. Всі зазвичай говорять, що це погано. Але я б була якась така приправа, яку ти береш, а там вся таблиця Мєндєлєєва, і вона вся така ненатуральна. Все одно раз в півроку тобі її хочеться. “Нє смотря на то, что люди знают, что я не очень, все равно меня хотели”. (смеется)

— Если б у тебя было три месяца свободного времени и никаких финансовых ограничений, то чем бы ты занималась?

— Крістіна, ти ламаєш мені мозок! (смеется) Я б навчилася водити літак. Мені здається, що зараз усе направлено на те, щоб здобувати більше корисних скілів, які можна монетизувати. Було б прикольно вивчити якусь радикально непрактичну річ, яка тобі ніяк не пригодиться.

— Чего ты боишься и почему?

— Я боюсь соціального осуду, тому що я – нарцисс. Хочу всім подобатись, шутіть всє шуткі міра!

— Есть ли у тебя хобби, о котором мало кто знает?

— Інколи вдома я роблю вигляд, що виступаю. Коли ніхто не бачить, я про щось розказую.

— Что ты имеешь ввиду?

— Ну, наприклад, я сижу на дивані в махровому халаті і ніби веду лекцію. Трапляється якась хуйня в інтернеті і люди в коментарях “ну, это ж не так уж и плохо” і от в себе на Оболоні я сиджу в махровому тігровому халаті в пол і така: “Вообще-то, чтоб обьяснить это социальное явленіє…”. Я починаю реальний такий Ted talk в нікуда, для двох моїх вазонів.

— Песня, с которой ты себя ассоциируешь?

— Скоріше не пєсня, а музика. Я дуже страдаю, якшо мені не слухати музику довго. Це мають бути пісні на мові, яку я розумію. Воно міняється час від часу. Коли мені розбили серденько в 2009-му, то я три дні слухала пісню Placebo “My sweet prince”. Навіть моя мама, яка не знає англійської, підійшла до мене і сказала: “Доню, досить”(смеется).

— Счастье – это …

— Я думала, це буде дуже легке інтерв’ю (смеется). Хоча, я читала всі інтерв’ю, але ніколи не проеціювала їх на себе.

— И все-таки?

— В моєму випадку, коли в тебе є цей внутрішній стержень, на який ти можеш “опєреться”. І, незважаючи на всі зовнішні урагани, в тебе всередені є те, на що ти можеш спертися.

— Во что ты веришь в этом мире?

— Що більшість людей хороша і дуже малий відсоток людей навмисно хоче щось погане тобі зробити. В більшості люди не такі і погані, хоча планету ми проєбали, рєбята.

— Какие советы в детстве ты бы себе дала?

— О, класне питання! Оцінки в школі тобі не пригодяться – розслабся! Перестань думати, що ти повинна сподобатись всім!

— Что такое любовь?

— Перед одною піснею Бейонсе є одна фраза, яку жінка говорить: “Hmm, well there’s love of children. Love of self. Love of God. Love of a partner. And all of them have a different shape”. Якщо ми говоримо в класичному сексуально-романтичному плані, то любов – це коли вам заєбісь по окремості і ще краще разом, но ніхто з вас не закриває кимось іншим дірку в собі.

— Самая безумная вещь, которую ты бы хотела попробовать?

— Я б хотіла їбанутись в космос. Знаєш, Ілон Маск хоче запускати людей на Марс, а я ще в дитинстві угорала по “Марсіанським хронікам” Бредбері.

— Что ты думаешь про Тиндер?

— Працює для когось, а для когось не працює. Для мене, наприклад, не працює. Особливо в Україні, але за кордоном обожаю.

— Что такое феминизм? Почему он всех так бесит?

— Фемінізм бісить тих, хто не знає, що це таке. А це рух за рівні права, незалежно від того, якої ти статі. Взагалі, це дуже логічна і базова річ, що ти повинен мати право на щось, що доступно всім.

— Ты веришь в равноправие?

— Я не впевнена, що можна досягти равєнства, але я особисто за те, шоб було рівноправ’я. Неважливо хоче жінка йти в президенти чи водити потяг в метро чи ні – вона повинна мати на це право. Використає вона його чи ні, то її особистий вибір. Так само у чоловіка при розлученні має бути право на дитину, як і в матері. Для того у нас є суди, щоб розглядати це в індивідуальному порядку, а не їбашити: “в кого вагіна, тому і дитина”. О, як лозунг вийшов!

— Почему феминизм отождествляют с понятием сильной и независимой женщины?

— Я колись це розказувала на своєму Q&A (прим.ред.: Questions and Answers), шо в моєму розумінні все будується по принципу матрьошки: є необізнанність, яку запаковують в стереотип. А уже стереотипи запаковані в більшу матрьошку суспільства з перекосами . В корені всіх проблем завжди є необізнанність і відсутність інформації про щось. Якщо ти думаєш, що для тебе достатньо інформації, то ти не будеш гуглити її додатково. Тому люди зупиняються на тому, що їм колись сказали медіа. А так як ніхто не подивився далі, то і складається таке враження. Насправді, фемінізм і про сильну і незалежну, і про жінку, яка вирішила залишитися вдома з дитиною. І ніхто з них не краща і не гірша феміністка. Короче, делай, що ти хочеш, і , будь ласка, перестань засуджувати інших жінок за якісь їх штуки. Просто от’єбіться одна від одної.

— Что тебе дал феминизм?

— Я перестала думати про жінок, як про якихось сапєрніц, сплєтніц, куріц. До мене стільки хороших жінок прийшло у життя через фемінізм. Точно більше 20 классних жінок! Раніше було: “ха-ха-ха, эти все дурочки, а я ж не такая…”. Якщо ти так думаєш, то шкода, канєшно. Класно, коли жінки дружать і один одного не опускають. Я вообще за це!

— Считаешь ли ты себя блогером и почему?

— Не-а. Не считаю, бо був час, коли я хотіла “нарастіть аудіторію, накрутіть лайков” і вот ето всьо. А потім я зрозуміла, що в мене немає емоційного ресурсу бути в тусовці. Я б дуже швидко виснажилася, бо в мене запустився б механізм “треба сподобатися всім”, а людина не може подобатися всім.

— Что ты ценишь в людях и в себе?

— В людях ціную то, як я з ними почуваюся. Це ця заїжджена фраза яку говорять акторки голівудські, моделі – що людина не запам’ятає тебе, а як вона себе почувала після того, як ти з нею спілкувалась. Ще ціную, коли можу поговорити з людьми і взнати щось новеньке. В собі ціную те, що мені вдається знаходити хороших людей.

— Что тебя раздражает?

— Моє раздраженіе найчастіше пов’язано з завістью. Мені сьогодні мій психотерапевт пояснив, що завість – це гнєв с частью восхищенія. І коли мене щось раздражає, я питаю себе чому і думаю тому, що я собі не дозволяю сказати якусь хуйню, я ж “хорошая активістка”. А людина сказала і їй заєбісь. “Раздражает/восхищает”, що люди можуть сказати щось неперевірене і хибне. Бо в мене завжди гугл на сусідній вкладці відкритий.

— Самое яркое воспоминание?

— Скажем так, деякі люди знають про це, а деякі – ні. Я торгувала похоронними вінками під Рівненською АЕС. В Кузнєцовську базар кожної середи був. Перевірте мене, якщо не вірите. (смеется)

— Самый лучший совет, который ты когда либо получала?

— Я думаю, що я його не получала, а подивилася в якомусь відео на Youtube: «Перестань думати, що люди постійно думають про тебе».

— Что бы ты изобразила на своей первой татуировке?

— «абада». Моя племінниця, коли була маленька, якимось чином транслітерувала фразу “я тебе люблю” в слово “абада”. Потім вона виросла і перестала так говорити, але ми з мамою завжди говоримо “абада” один одному в кінці розмови.

— Почему ты перестала часто писать статьи и тексты в социальных сетях?

— Після якихось перших текстів в інтернеті люди могли нагуглити, хто їх написав і прийти мені на особисту сторінку і писати мені в повідомлення. До того я була така радикальна, як Ляшко. Всім щось доказувала. Зараз у мене на сторінці немає про особисте, а є моя особистість. А люди це плутають. Люди думають, що мене знають. Але я ніколи не пишу про особисте життя. Моя особистість в інтернеті – це мої шуточки, мої тексти з поглядами. Мабуть, це стало однією з великих змін, чому я перестала писати щось, крім чогось м’якого і безпечного. І взагалі майже не пишу щось контроверсійне, бо отримувала погрози. Завжди обирайте особисту безпеку. Як я колись писала: “В інтернеті все зберігається, тому постіть менше ненависницької хуйні”.

Автор

vitalika445@gmail.com

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *