Влог

Jerry Heil

співачка, автор та виконавець пісні “Охрана-отмєна” (на момент публікації 4,7 млн переглядів на Youtube)

“Я не думала, що з пісні “Охрана-отмєна” щось вийде.”

Про створення пісні “Охрана-отмєна” та її неочікувану популярність, участь у “Х-фактор” та роботу в G.bar та Ohmylook, сироїдство, відношення до екологічності, майбутній дует та концерт.

– Скажи, як до тебе краще звертатися: Яна або Джеррі?

– Можна Джеррі, можна Яна. Просто друзі називають мене, в основному, Джеррі. І якщо по радіо хтось каже, то Джеррі. А мама один раз слухала з батьком радіо і там сказали: “Jerry Heil”. І мама така: “Jerry Heil? Щось таке знайоме, не можу згадати” (сміється). Вдома – Яна.

– Чи ти думала, що пісня «Охрана-отмєна» набере такого широкого розголосу і її буде знати кожен другий? У Києві точно.

– Нє, звісно. Я взагалі ніяких ставок на неї не робила. Написала і продати хотіла. Запостила в інста-стрічку і спитала: “Може мені її продати?” Дехто, навіть, писав: “Да, продай. Це не твій стиль.” А Рома (прим. ред.: Роман Черенов або Morphom – український музикант та саундпродюсер) якось зразу в неї повірив. Коли я до нього прийшла, то він запропонував записати щось в лайві, а саме – “Охрана-отмєна”. Я в нього спитала тоді: “Ти слова взагалі слухав?” Я не думала, що з неї щось вийде. Але коли за перші п’ять хвилин після того, як ми запостили, вона 10 тисяч набрала, то я зрозуміла – видно, щось я не розумію (посміхається).Я не думала, що з пісні “Охрана-отмєна” щось вийде.

– Як взагалі ця пісня створювалася?

– Я попросила під своїм постом в Інстаграм написати людей слова-паразити. І, собствєнно, там була охрана-отмєна. Вона прозвучала в мене в голові з такою ж мелодією. Я зрозуміла, що це хук (прим.ред.: Хук – це частина пісні, яка “чіпляє” слухача) і вирішила створити пісню.

– Ти брала участь у «Х-фактор», але до прямих ефірів не дійшла. Яке в тебе відношення до таких вокальних шоу?

– Взагалі нікуди не дійшла. Я отримала чотири “так” і на наступному ж етапі вилетіла. Але я люблю такі шоу. Вони дають впізнаваність, бо я для того, в принципі, і пішла. В мене є високі цілі, але вони ніяк не підв’язані під ці проекти. Для мене це ще один спосіб поширити свою музику. На той момент я хотіла більше поділитися своїм каналом.

– Як ти почала писати пісні?

– У мене все в житті змінилося після закриття каналу і я переїхала в Київ. Я почала писати пісні і перша була про заборонене кохання. В Інстаграмі можна послухати по хештегу #jerryheil_music . Там про кохання викладача до своєї студентки. І я зрозуміла, що така тема “заходить”. Хоча, я і раніше робила такий контент, але соромилася їм ділитися. А тоді почала більше відкриватися такою, якою я є в музиці. Після цього через 6 місяців написалася “Охрана-отмєна”.

– Був час, коли ти працювала в G.bar (прим.ред.: G.bar – міжнародна мережа бьюті-барів) та Ohmylook (прим.ред.: Ohmylook – сервіс оренди суконь). Розкажи, чому саме там. І як Сабіна та Лєра (прим.ред.: Валерія Бородіна та Сабіна Мусіна – засновниці G.bar) дізналися про твій талант?

– Ух ти, як копнула! (посміхається) До речі, я не пам’ятаю, як вони дізналися. Ну, мене запросила працювати Настя Іванічева.(прим.ред.: Настя – маркетинг-директор в Ohmylook та G.bar) На той час я була прям таким інста-блогером: чашечки, тортікі… Вона мені каже: “Ти кльово фотографуєш. Прийди спробуйся!” Там реально солідний штат фото-контент менеджерів. Ну і в мене вийшло. Я почала ходити туди на работу. А я постійно співаю і не контролюю це. І, можливо, вони так дізналися, що я співаю. Бо потім був корпортив в Ohmylook дуже кльовий і якось Настя попросила мене там заспівати щось. Там вперше, думаю, Сабіна і Лєра почули, що я співаю. На Дні народженні Сабіни – це теж Настя з командою влаштувала такий сюрприз. Я співала її улюблені пісні. Я обожнюю цю команду. На той час я була прям таким інста-блогером: чашечки, тортікі…

– З якими українськими артистами плануєш дует?

– З Laud плануємо. А про тих, з ким мрію, поки не можу розказати.

– Коли орієнтовно можна чекати твій концерт?

– Цієї осені.

– Чи ти не втомлюєшся від постійного життя в онлайн? Як відпочиваєш та відновлюєш сили?

– Звичайно, стомлююся. Телефон забирає енергію, навіть, коли ми просто тримаємо його в руках. Щоб відновити свої сили, я просто сплю. (посміхається) Ну і розумію, що треба відпочивати. Ось збираюся скоро поїхати до Грузії. Давно хочу побувати в цій країні.Телефон забирає енергію, навіть, коли ми просто тримаємо його в руках.

– Як прийшла ідея записувати кавери для Youtube?

– Взагалі, перше моє відео було про речі, які мене бісять. Але я дивилася у вікно і не знала, що говорити. А потім побачила, що зліва від мене стоїть YAMAHA, на якій я, до речі, до сих пір граю і пишу пісні, і вирішила зняти кавер на пісню гурту Keane. Тоді в мене було ще небагато підписників – десь біля 3000. Популярність каналу почала зростати, коли я записала кавер на пісню гурту “Океан Ельзи” і його перепостив собі на сторінку Святослав Вакарчук. Мені багато людей почали висилати скріни і питали: “Ти бачила?” Але це було біля 2 ночі і я вже не розуміла, що відбувається.

– Чи є виконавці, яких ти вважаєш прикладом для себе?

– Прикладом для мене є абсолютно всі. Я давно перестала дивитися кліпи чи слухати музику просто як слухач. Бо я вслухаюся в різні ходи, вдивляюся в кліпи, гуглю режисерів, дивлюся, хто автор пісень, і вгадую дуже часто. Це така прикольна гра, в яку можна гратися. Мені дуже подобається, як Beyonce зростила свою аудиторію, ідеї Sia про фемінізм та сильную жінку. Мені подобаються Justin Timberlake своєю цілісністю, як Dua Lipa швидко “вистрілила” і як її образ зліпили кльово.

– Ти віриш у везіння та удачу або вважаєш, що потрібно багато працювати, щоб досягти бажаного результату?

– Я вірю, що ніщо не випадково і потрібно просто вірити. І робити щось для цього, звісно.

– Чим ти пишаєшся?

– Я взагалі намагаюся не відчувати цього почуття. Воно пагубне.

– Пісня, з якою ти себе асоціюєш.

– З кожною із своїх пісень у певній мірі. Бо я ж через себе їх пропускаю. А серед інших виконавців… Ну, іногда я – “Шальная императрица” (сміється). В кожній пісні можна себе знайти, немає чіткої.

– Твій найяскравіший спогад з дитинсва.

– Напевно, як мене мама відвела до музичної школи. Спочатку у два роки і там сказали, що ще зарано. А потім вона привела мене у три роки і мене взяли. На прослуховуванні я співала пісню “Ветер с моря дул” і це було дуже смішно. Пухкенька трирічна дівчинка ходить по різних кабінетах і співає “Ветер с моря дул” (посміхається).

– Чому ти вирішила стати сироїдом? Особливо враховуючи, що твої батьки займаються продажем м’яса. І як вони відреагували на це твоє рішення?

– Я, чесно, не знаю, чи якось повпливало те, що батьки – м’ясники. У нас був маленький будинок і на подвір’ї бійня. І у віці 4-5 років я виходила кожного вечора у двір, бо знала, що батьки роблять порося, і просила відрізати мені свиняче вухо. І нормально. Це для мене було, як конфєтку покушать. Десь рік назад, прожовуючи мамині биточки, я подумала, що можливо колись буду вегетарінцем. Але пока нє врємя. І через деякий час я дивилася сторіз у дівчинки. У неї на відкритій кухні розрізали м’ясо і мене стошнило. Вона знімала, а мене ні з того ні з сього стошнило. З того моменту по досі я не можу їсти його. Навіть пробувала брати салатики з м’ясом і лишала його на дні, бо просто тошнить. А потім подружка запросила мене на свій День народження у сироїдний ресторан. Я там все це скуштувала і на початок літа зрозуміла, що хочу спробувати. От скільки захочу, стільки і буду сироїдом. І коли в мене після цього почистилася шкіра, вирішилися питання зі здоров’ям, я зрозуміла, що це панацея, про яку ніхто і ніде не говорить. 25 травня було уже рік, як я сироїд, і я тільки краще себе почуваю.

– Все більше закладів Києва відмовляються від пластикових соломинок та стаканів. Яке твоє відношення до цього та екологічності взагалі?

– Я дуже за це. Обожнюю заклади, які свідомо підходять до споживання. Для них було би вигідніше закупити пластмаси. Але вони так не роблять, бо таким чином привчають людей. У мене в райдері, наприклад, раніше був лише грейпфрут, але я помітила, що з ним ще йде пластиковий посуд. Ми будемо переписувати, щоб був лише картонний. Я купувала шкіряне взуття, бо воно ніби виглядає дорожче і це приємніше для шкіри. Поки ти не виходиш з цієї системи, ти не можеш подивитися на це збоку. Я зробила це через сироїдіння. Нещодавно я їхала кудись і побачила біля дороги величезний банер з м’ясом, на якому написано “Свіженьке м’ясо”. І я подумала: “Блін, це люди дорослі писали. Невже вони не усвідомлюють?” Я прийшла в сироїдіння не через моральні принципи, але воно якось потім додається і ти свіжими очима дивишся і в шоці від того, як люди несвідомо споживають. Це стосується як і екології, так і вбивства тварин. Бо стільки води йде на вирощування і утримання цих ферм! Потім ця вся вода повертається в океан. Про це можу дуже багато говорити. Але я не ідеальна і в мене досі немає нормального еко-стакана. Можна перетерпіти і не купити собі кави, аніж потім викинути пластик і незрозуміло, чи воно десь утилізується, чи якась пташка подавиться тим пластиком.

______

Дякуємо за фото Андрію Скрипці!

Автор

vitalika445@gmail.com

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *