Uncategorized

DONTSOV

songwriter, youtube-оглядач, продюсер та режисер-постановник

“Якщо б у мене була сім’я, то не було б ніяких проектів.”

Про участі у відборах на Євробачення, зв’язок зі співачкою Тіною Кароль, створення нового дитячого гурту “INAKSHI” та дитяче Євробачення, як Монро допомогла з розвитком youtube-каналу, а також про життя у Казахстані, мрії, відчуття щастя та як це – писати пісні без музичної освіти.

  • Твоє життя завжди було пов’язане з музикою?
  • Взагалі, мені здається, що так – я завжди був пов’язаний з музикою. Ще з раннього дитинства зчитував все, що відбувається музичного навколо мене. Деякий час з мене навіть глузували мої батьки: “Ти, як ходячий мікрофон і магнітофон, який постійно щось наспівує”. Якщо я не помиляюся, моя перша сольна пісня була “Желтые тюльпаны”. Я ходив і всюди наспівував: “жотые апаны, тита ападают”. У 5 років я пішов до дитячого співочого колективу, з якого і почалося моє становлення, як музиканта. Завдяки звичайному Будинку творчості, який називали Дім піонерів, завдяки моєму першому і поки останньому викладачу з вокалу та естрадної майстерності Поляковій І.В. я почав розуміти, що це дійсно моє життя і не уявляв себе без сцени. Готувався до кожного виступу і завжди хвилювався, як скажений пес, який бігав за лаштунками, руки тряслися, зачіску по сто разів перед дзеркалом поправляв. Проте, коли виходив на сцену, то це була просто якась ейфорія!
  • Як ти розпочав писати пісні?
  • Ой, стосовно пісень – це дуже кумедна ситуація. Моя найперша пісня була написана мною десь у 7 класі. Вчителька з російської мови дала нам можливість вибору: написати твір або вірш. І я думав: “Невже я не можу вигадати чотири рядочки і скласти вірш?” Чесно, я трошки “злизав” Іванушек Інтернешнл, трошки ще когось і зробив ремікс вірша. А коли я вже вивчав цей вірш, щоб декламувати його на уроці, то почав його наспівувати у ванній кімнаті. Це моя перша пісня, яка була про листя, що літає, а люди його палять і не треба цього робити. Майже соціальна тематика. (сміється) Але після того я зрозумів, що мені це дуже подобається. Потім показав своїм друзям і вони сказали: “Та ти автор пісень!” І так вийшло, що я почав писати. Завів блокнот-пєсєннік, де занотовував тексти, а мелодію тримав у голові.
  • А з якою першою авторською піснею ти сольно вийшов на сцену?
  • Це була пісня “VoliBoli”, яку до сьогодні скачують і слухають мої друзі, коли в них на душі дощить. Вона дуже… Все, що я відчуваю, завжди перекладаю у пісні.
  • Як ти взагалі пишеш пісні, не маючи музичної освіти?
  • Мені здається, що я – нестандартний автор. Мені допомагають диктофон та додатки в телефоні тримати під рукою всі ідеї, що виникають у голові. А потім з музикантами на студії я їх оформлюю в музичні історії і неймовірно кайфую від процесу.
  • Тобі  хтось допомагає робити аранжування?
  • Я вже 4 роки співпрацюю з неймовірно талановитими людьми, які  ідеально розуміють та відчувають мене. Це львівська студія “Oli music”. Я можу сказати їм, що в цьому шматку трека хочу “трошки сопілочки”, тут “біточку”, а тут “тиша-бомба” або “розмазати б трохи все”. Ніхто мене не розуміє, крім них. Так народжуються пісні. Наразі в мене більш ніж 100 пісень, з них заспівано мною – близько 15, ну а продано більше 10.
  • Кому ти продаєш пісні?
  • Для відомих співаків продавати пісні важкувато, звичайно. Раніше я продавав пісні з відчуженням прав, тобто повністю передавав права. Зараз так не роблю. Купляли у мене пісні і в Україні (наприклад, “Talant group” Наталі Могілевської), і в РФ (Діма Вебер), навіть у Казахстані (Максим Лєсніков). Багато писав пісень для святкових подій великим компаніям. Зараз, здебільшого, пишу для молодих артистів. Сподіваюсь, що скоро моя пісня пролунає на конкурсі “Молода хвиля” (від представника України). Буває, що пишу пісні і не можу зрозуміти для кого її написав. А буває, як це сталося з Альоною Романовською (прим.ред.: співачка, бек-вокалістка Вєркі Сердючки,) – вона каже: “Боже, це те, що було мені треба!”
  • Розкажи про життя у Казахстані. Що ти там робив і як туди потрапив?
  • В нашій країні така ситуація, яка сталася у 2014 році з анексією, війною, дуже багатьох людей розкидала. Спочатку я переїхав з Донецька до Львова, а потім мені запропонували цікаву роботу в Казахстані. Вона абсолютно не була пов’язана з творчістю, але я знаходив, звичайно, там людей, з якими можна було “творіть і витворять”. Так сталося, що мої перші сольні концерти відбулися саме у Казахстані, місті Актау. Це були два аншлаги! Зараз вже я не роблю ставки на кар’єру вокаліста. Я хочу розвиватися як автор пісень, менеджер проектів, продюсер. А тут люди приходять і просять концерт. Це був цікавий вокальний перфоменс зі співачкою Вікторією Маслєнніковою. Ми склали цілий мюзикл з відомих пісень України, Росії та Казахстану.

Євробачення – головна сторінка мого життя вже останні десять років.

  • Як вийшло так, що ти брав участь у відборі на Євробачення і навіть присвятив пісню Тіні Кароль?
  • Євробачення – головна сторінка мого життя вже останні десять років. Я став “Євро-маньяком” після виступу Тіни Кароль на Євробаченні. Після того почав спостерігати, цікавитись, шукати людей, які живуть Євробаченням. І колись виникла думка: “А чому б мені самому не спробувати?” Сан-Маріно – одна з країн, яка бере участь у Євробаченні, але завжди потрапляє “до хвоста” рейтингової таблиці. У 2017 році вони оголосили відкритий кастинг для всіх бажаючих. Я направив їм на розгляд свою пісню, яка була давно написана, але ніде не викладена. І  ця пісня потрапила у short-list – 30 кращих пісень. Я не увійшов у ТОП-10. За мене проголосували купа країн і почали писати, що “ти супер-пупер і ми хочемо тебе більше чути”. Надихаючі треки улюбленої співачки (Тіна Кароль) надали мені емоційний поштовх написати пісню “Тіна”.  З нею я подався на польський національний відбір. Вже за тиждень про мене починають писати “Щоденники Євробачення” і я знов попадаю до short-list. Тим часом пісня “Тіна” з’являється на українских порталах, фан-клуб Тіни Кароль знімає кавера на цю пісню.  Я розумію, що моя творчість потрібна не тільки друзям. Минулого року  я вирішив спробувати потрапити на український відбір. Написав пісню “Половина” і знов у short-list. Проте, я знаходився у Казахстані і не зміг приїхати на первинне прослуховування. Хоча, може і добре. Бо з Maruv конкурувати я б не зміг. (сміється). Можливо, щось цікаве з’явиться до наступного Євробачення. Але вже дитячого.
  • Ось ми і переходимо до дитячого Євробачення. Як виникла ідея проекту «INAKSHI»? Навіщо ви його створили?
  • Проект «INAKSHI» – синергія думок, ідей, бажань багатьох людей. Взагалі, цей проект ми почали разом з Me Gega (Анна Мегега) та Dima Libra. Ми захотіли створити дитячий гурт, який не просто буде “одноднєвкою”. Ми захотіли створити гурт, який зможе зростати разом з нашим матеріалом і здобувати всеукраїнське визнання. Наразі, ніша дитячих вокальних гуртів майже порожня. Ми вирішили пошукати тих дітей, які вже зараз хочуть працювати. Не ми їх будемо мотивувати, а вони нас – щоб ми складали для них кльові пісні, вигадували прикольні образи, шукали концертні майданчики.
  • Де ви шукали цих дітей?
  • Ми оголосили в Інстаграм відкритий кастинг. Нас підримали та запропонували працювати разом відомі в Україні люди: Оля Нека, Альона Романовська, Герман Нєнов та багато інших. Окремо я дякую Даріні Красновецькій, бо вона першою відгукнулася нам допомогти та стала експертом проекту.

Ми були в шоці і розуміли, що треба обирати не одного вокаліста.

  • Як відбувався відбір далі?
  • Ми оголосили національний кастинг. Думали, що подадуть заявки 2-3 людини. (сміється) І, дай Боже, ми з цих трьох якусь дитину оберемо і знайдемо ще двох танцюристів. Але на наступний день у нас була просто навала заявок (більше 50). Серед них ті, хто брав участь у “Голос.діти”, хто отримував гран-прі на міжнародних і національних конкурсах, а також, навіть, переможці “Sanremo junior”. Ми були в шоці і розуміли, що треба обирати не одного вокаліста. Спочатку у нас вимальвувалася дванадцятка, потім дев’ятка. Далі ми зустрілися в Києві і обрали трійку переможців. Цій трійці ми запропонували свій продюсерський контракт. Ми підготували декілька пісень, одна з яких сьогодні після інтерв’ю буде записуватися на студії (прим.ред.: дата проведення інтерв’ю – 1 серпня 2019 року). Саме цю пісню ми подаємо на національний відбір Дитячого Євробачення. Діти неймовірно талановиті. Все вивчають, швидко хапають хореографію, музику, пропонують цікаві ідеї. Я в їх віці просто був “черепахою-тортілою”! У нас великі плани на Відбір і я мрію, щоб 24 листопада ми були у Польщі (прим.ред.: Дитяче Євробачення-2019 відбудеться у Польщі).
  • Про що ти мрієш?
  • Ти знаєш, я так боюся цього запитання! Я дуже чітко розумію, що таке мрія, що таке мета і що таке ціль. І я буду відвертим – мабуть, зараз у мене мрії нема. Бо Євробачення – це, скоріше, ціль.
  • Ти щасливий?
  • Так! Цю весну я розпочав у стані щастя. Певні дні, хвилини, години, які викидають мене з цього стану, бувають. Але швидко знаходжу гармонію. Коли ти щасливий – ти частіше подорожуєш, більше заробляєш, знаходиш своє кохання. Бо коли ти нещасний, стан деструктивності передається іншим. Це треба бути мазохістом, щоб закохатися в людину, яка нещаслива.

Це треба бути мазохістом, щоб закохатися в людину, яка нещаслива.

  • Що для тебе щастя?
  • Коли тобі комфортно, вільно. Коли ти їси смачні сирники в хорошій компанії. Коли ти йдеш вулицею, падає дощ, а тобі добре.
  • Що найважливіше в житті?
  • Аби люди, яких я люблю, були щасливі і їм було комфортно.
  • Якою суперздібністю хотів би володіти?
  • Думки читати не хочу – буде для мого серця боляче. Знати майбутнє – теж не хочу. Я хотів би мати здібність поліпшувати настрій людям. Коли я бачу, що комусь погано і можу це виправити (навіть дистанційно), то це мене б тішило.
  • Розкажи про свій ютуб-проект “LYODOBZOR”.
  • Як я казав, Євробачення – велика частина мого життя. І півтора роки тому я почав знімати огляди на Євробачення. Я робив начитку на мікрофончик і заливав ці ролики на Ютуб. Але їх періодично банили, бо я порушував авторські права. Адже я брав шматки пісень і кліпів. Але, як виявилося, людям сподобалися мої огляди – нульовий канал почав збирати по 2-3 тисячі переглядів на кожному відео. Цього року я змінив формат. Тепер це міністудія (ресторан, зала, квартира), де я спілкуюся з гостем, обговорюючи треки Євробачення. Канал розвивається, особливо після випусків з Монро (прим.ред.: Монрітта Хачатурян – відома телеведуча, блогер, травесті-діва).
  • Звідки ти береш енергію на таку велику кількість проектів?
  • Якщо б у мене була сім’я, то не було б ніяких проектів. Поки в мене її немає, я вкладаю всю енергію і гроші в проекти. Від них я заряджаюся, але і втомлююсь скажено.
  • Пісня, з якою ти себе асоціюєш.
  • У різні періоди з різними. Взагалі, я – аудіал і в мессенджері спілкуюся голосовими повідомленнями. Бо не розумію людину за надрукованим повідомленням. Певний проміжок часу я асоціював себе з піснею Влада Дарвіна “Гоа”. В цій пісні було моє життя. Але є й інші важливі пісні для мене. Ігор Сорін “Облака” – величезна частина моєї душі в цій пісні. Тіна Кароль та її “Сдаться ты всегда успеешь”… Loreen “Euphoria”…

Не розумію людину за надрукованим повідомленням.

  • Найяскравіша подія твого дитинства.
  • Якщо казати про позитивні моменти, то це все пов’язане зі сценою і оплесками. Я згадую відпочинок у дитячому таборі під Донецьком, коли вийшов на сцену вперше як сольний співак і ведучий, а мені всі аплодують і дякують за неймовірний концерт. Аж мурахи шкірою пробігли зараз…
  • Найцінніша порада, яку ти коли-небудь отримував.
  • О, я дуже люблю поради і критику! Одна з найцінніших порад мені – бути собою і не боятись себе. Це було десь у 2008 році від однієї людини, з якою я зараз не спілкуюся. Але саме вона допомогла мені в себе повірити.

Інтерв’юер – Христина Северіна

Фотограф – Михайло Шовкун

Автор

vitalika445@gmail.com

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *